26 квітня – День пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф

   Сьогодні - Міжнародний день пам'яті Чорнобиля. Уся Україна цього дня в жалобі та вшановує пам'ять жертв чорнобильської трагедії. З цим болем ми живемо уже 29-й рік

   Вибух на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 року став причиною наймасштабнішої техногенної катастрофи у світовій історії.

   Чорнобильська атомна електростанція, 26 квітня 1986 року, — планове виключення реактора, що тривало 20 секунд, здавалося звичайною перевіркою електрообладнання. Проте через декілька секунд в результаті різкого стрибка напруги стався хімічний вибух, в результаті якого в атмосферу викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів. Вибух був настільки потужним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки території Радянського Союзу, які наразі входять до складу Білорусі, України та Росії. За офіційними повідомленнями, відразу після катастрофи загинула 31 людина, а 600 000 ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації.

   Згідно з офіційними даними, радіоактивному опромінюванню піддалися майже 8 400 000 мешканців Білорусі, України та Росії, що перевищує чисельність населення Австрії.

   Забруднено близько 155 000 кв.км території, що складає майже половину загальної площі території Італії. Сільськогосподарські угіддя площею майже 52 000 кв.км, а це більш ніж площа території Данії, забруднені цезієм-137 і стронцієм-90 з періодом напіврозпаду в 30 і 28 років, відповідно. Майже 404 000 людей були переселені, проте мільйони як і раніше живуть в умовах, коли залишкова дія, що зберігається, створює цілу низку небезпечних наслідків. 15 грудня 2000 року діяльність ЧАЄС як виробника електроенергії було припинена.

   У вересні 2003 року на саміті СНД президент України Леонід Кучма запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Рада глав держав СНД підтримала цю пропозицію.

Відео: Сьогодні - Міжнародний день пам'яті Чорнобиля >>>

Дзвони Чорнобиля…

   Минає 29 років з дня найбільшої екологічної та техногенної катастрофи ХХ століття – аварії на Чорнобильській АЕС…
    Чорнобиль… Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для усіх уроком, за який заплачено дорогою ціною.
    На ГКК ми довідалися про причини Чорнобильської катастрофи та ліквідацію її наслідків. Ми будемо пам’ятати мужність та героїзм тих, хто брав участь у ліквідації як самої аварії на ЧАЕС так і її наслідків.
    А сьгодні учні нашого класу стали учасниками години-реквієму біля монументу жертвам радіаційних аварій і катастроф та схилили голови у хвилині мовчання перед світлою пам'яттю тих, чиї життя обірвав смертоносний атом. Їхній подвиг назавжди увійшов до літопису мужності й патріотизму українського народу.
    Нехай чорнобильські дзвони озвуться в  наших душах жалем, милосердям та співчуттям.

22 квітня – Міжнародний день Землі

   Щорічно, 22 квітня люди по всій планеті відзначають День Землі. Цей день став загальнолюдським символічним святом любові та турботи за наш спільний дім. Саме 22 квітня в різних куточках земної кулі небайдужі до екологічних проблем люди проводять різні яскраві і в той же час корисні заходи, спрямовані на те, щоб у світі стало більше чистоти і відповідальності.

   Засновником Дня Землі вважається Джон Стерлінг Мортон, який запропонував у 1872 році призначити щорічний день, присвячений озелененню навколишньої території. Пропозиція було схвалено і отримала широку підтримку жителів штату. У 1882 році День Дерева був оголошений урядом Небраска офіційним святом штату, дата його припадала на 22 квітня. Через 100 років у 1970 році День Дерева був перейменований у День Землі і став проводитися по всій території США. У цей день 22 квітня 1970 року в Нью-Йорку (США) студенти, школярі та їхні викладачі, вперше організували проведення національного свята – Дня Землі. 

   Міжнародним свято було оголошено в 1990 році. У той рік безліч обрізків матерії з написами і малюнками були пронесені по нашій планеті. З них склали прапор Землі площею 660 кв. м, який символізує єдність людей в турботі про майбутнє планети і закликає ставитися з повагою до оточуючого нас світу. За ініціативою американських природоохоронців зі Стенфордського університету 90-ті роки було проголошено “Десятиліття навколишнього середовища». Ця акція отримала підтримку в більш ніж 120 країнах світу, а понад 40 країн об’єднали свої зусилля для проведення кампанії по збереженню біологічного різноманіття. У цей день кожен мешканець планети може зробити свій маленький внесок у справу захисту навколишнього середовища: очистити від сміття прилеглу територію, висадити хоча б одне дерево, відмовитися хоча б на день від використання автомобіля.

    Саме тоді про День Землі вперше почули і в Україні. І тільки через 2 роки День Землі став відзначатися в Україні як день захисту природи, день акцій з метою залучення уваги громадськості до проблем нашої планети.

    У День Землі в різних країнах за традицією звучить Дзвін Миру, закликаючи людей Землі відчути всепланетну спільність і докласти зусиль для захисту миру на планеті та збереження краси нашого спільного дому. Дзвін Миру – символ спокою, мирного життя та дружби, вічного братерства й солідарності народів. І в той же час – це заклик до дії в ім’я збереження миру й життя на Землі, збереження Людини і Культури. Перший Дзвін Миру був встановлений в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку в 1954 р. Він відлитий з монет, які пожертвували діти всіх континентів, і є символом глобальної солідарності людей Землі. В нього також вплавлені ордени і медалі, інші почесні відзнаки людей багатьох країн. Напис на Дзвоні говорить: «Хай буде спільний мир у всьому світі».
Джерело: Карпати

Поїздка в Житомир

 Це була чудова подорож!
 Всі залишилися задоволеними!
 Ми дізналися дуже багато цікавої та корисної інформації.


Відвідали:

- меморіальний будинок-музей академіка С.П. Корольова;
- музей космонавтики ім.С.П.Корольова;
- літературно-меморіальний музей В.Г.Короленка;
- замок-музей Радомисль.

                                    

Пасха!

                       Христос Воскрес!  Воїстино Воскрес!

Христос воскрес! Радійте, діти,
Біжіть у поле, у садок,
Збирайте зіллячко і квіти,
Кладіть на Божий Хрест вінок!

Нехай бринять і пахнуть квіти,
Нехай почує Божий рай,
Як на землі радіють діти
І звеселяють рідний край.

На вас погляне Божа Мати,
Радіючи з святих небес...
Збирайтесь, діти, ну ж співати:
Христос воскрес! Христос воскрес!

Я з-за столу не вставала
На яєчку малювала
Роду нашого святиню —
Українську берегиню.
Гарна писанка у мене,
Бо вона для тебе, нене!

Київський метрополітен

У листопаді 1960-го року в Києві між станціями "Вокзальна" й "Дніпро" почали курсувати перші підземні потяги. За час свого існування столичний метрополітен кілька разів переходив із одного відомства до іншого: підпорядковувався "Укрзалізниці", належав до комунальної власності міста. Наразі це потужне підприємство, до якого входить 3 лінії метро і 45 станцій. Щодня київська підземка перевозить понад 1,7 млн пасажирів.

Відкриття столичного метрополітену — 1960 рік

     54 роки тому в столиці з’явився метрополітен. Його відкриття приуроч или до святкування чергової річниці Великої жовтневої соціалістичної революції. Хоча деякі фахівці та архівні документи стверджують, що все починалося значно раніше.

Тільки-но Київ звільнили від фашистських окупантів і місто ще лежало в руїнах, керівництво Радянського Союзу вже ухвалило рішення про спорудження в українській столиці нового виду транспорту. П’ятого серпня 1944-го вийшла постанова Раднаркому про початок будівництва в місті підземки. Роботу почали з дослідницьких розрахунків. У 1949 році створили “Київметробуд”, який і став виконавцем основних робіт. Підземні тунелі почали прокладати в самому центрі столиці. Це тривало 11 років, аж до листопада 1960-го. Саме тоді урочисто відкрили першу ділянку Святошинсько-Броварської лінії. На п’ятикілометровому відрізку розташували п’ять станцій — “Вокзальну”, “Університет”, “Хрещатик”, “Арсенальну”, “Дніпро”.

Москвичі стали машиністами

Серед тих, кому довелося першими водити поїзди в столичній підземці, був Микола Куриленко — завдяки йому на підприємстві з’явився музей історії Київського метрополітену. Датою заснування підземки вважають все ж таки не листопад, а травень — червень 1960-го. Саме тоді чималу групу досвідчених машиністів із Москви відрядили на роботу до столиці України. “Ми ж лише у 1962-му, склавши іспити, стали машиністами київської підземки,— згадує Микола Куриленко.— Тоді екіпаж потяга був із двох осіб. Сорок сім років тому інтервал руху, як і нині, становив приблизно три хвилини. На лінії працювало п’ятнадцять пар поїздів, а п’ять станцій обладнали вісімнадцятьма ескалаторами”.

З 22 жовтня 1960-го водії підземних електричок, щоправда, без пасажирів, вивчали трасу, призвичаювалися до маршруту. Напередодні пуску начальник метрополітену Микола Орлов звернувся до киян із повідомленням про початок руху нового виду транспорту. Шостого листопада на станції “Хрещатик” відбулося урочисте відкриття першої черги метрополітену. Після того, як перший секретар ЦК Компартії України Микола Підгорний перерізав символічну стрічку, поїзди вирушили в путь. Микола Куриленко розповів “Хрещатику”, що з перших вагонів зберігся лише один. Нині його встановлено на території Дарницького електродепо.

Мікробіологи перевірили метрополітен

У 1971 році країна готувалася зустріти 50-річчя утворення СРСР. У цей час якраз планували пуск нової ділянки від станції “Більшовик” (нині “Шулявська”) до “Жовтневої” (нині “Берестейська”). Тут вирішили прокласти лінію неглибокого залягання. Але, щоб точно стикувати тунелі, потрібно було під величезним нахилом пройти перегін. Все начебто було готове до урочистої хвилини, навіть по радіо та в газетах оголосили про дату пуску, але коли інженери зробили контрольний огляд, то помітили, що нові болти, якими кріпили чавунні конструкції — роз’їдені. Під загрозою опинилися й урочистості. Терміново провели дослідження, під час яких висловлювали версії, що причиною може бути так званий “блукаючий” струм. Адже на поверхні курсують тролейбуси і трамваї, працює чимало підприємств. Насправді, виявилося, що у всьому винна сірчана кислота. Почали розшукувати “джерело”. На заводах, які користувалися цією речовиною, її не зберігали в такій кількості, щоб, потрапивши глибоко в грунт, вона наробила значної шкоди. Звернулися до фахівців Інституту мікробіології Академії наук України. Вчені перевірили і виявили, що це справді сірчана кислота, яку в певних умовах виробляють бактерії. Тодішній начальник служби підземних споруд і сантехніки Олександр Юрін запропонував застосувати внутрішньотунельну бетонну обойму. Завдяки цьому ділянку метро запустили вчасно.

Підземка змінила інтер’єр

Сьогодні столичний метрополітен - це потужна організація, в якій працює понад 8 тис. осіб. Комунальне підприємство опікується майже 70 км підземних і наземних колій, 52 станціями і 122 ескалаторами(на 26 станціях). 
Джерело: Інтернет-проект "Интересный Киев"

Лист від компанії ТСО

Тема конкурсу    "Крейдою на дошці"  у квітні така: "ВСЕ ПРОФЕССИИ  ВАЖНЫ,               ВСЕ ПРОФЕССИИ НУЖНЫ..." Термін проведення з 01.04. по 29.04. Переможців  буде визначено 30.04.  Чекаємо на ваші малюнки і бажаємо усім удачі!